Хром і кремній реагують при високих температурах з утворенням двох стійких сполук: CrSi і CrSi2. Оскільки силіциди хрому є більш стабільними, ніж його карбіди, у присутності кремнію частина вуглецю буде замінена кремнієм, утворюючи карбосиліцієві комплексні сполуки хрому, поки не утворяться силіциди. Ю.А. Павлов досліджував фазову структуру литих сплавів Cr-Si-Fe-C із співвідношенням Cr:Fe 1.
При вмісті Si в сплаві становить<20%, it is essentially composed of a single phase (Cr,Fe)3(C,Si)2. This can be considered as the result of some Cr being replaced by Fe and some C by Si in Cr3C2. When the silicon content increases to >20–29% утворюється нова комплексна фаза (Cr,Fe)(Si,C). Надлишки Cr і Fe утворюють інтерметалід FeCr, тобто σ-фазу. При вмісті Si від 29% до 34% додається нова фаза (Cr,Fe)Si. Коли Si перевищує 34%, хром, залізо і кремній утворюють силіциди. Підвищений вміст кремнію призводить до утворення фаз CrSi2 і SiC. Хром має сильнішу спорідненість із кремнієм, ніж залізо, тому спочатку утворюється CrSi2. Однак CrSi2 і FeSi2 мають різні кристалічні структури і не можуть утворювати твердий розчин. Коли вміст Si становить 44–51%, Cr реагує з Si з утворенням CrSi2, а деяка кількість FeSi реагує з Si з утворенням FeSi2. Коли вміст Si становить 51–60%, сплав складається з Cr-Si2, FeSi2, SiC і Si. З наведених вище результатів видно, що феросиліцієві сплави з високим -кремнієм, хромом- складаються з силіцидів хрому та заліза, SiC і Si, тобто вуглець існує у фазі SiC. Структурний аналіз промислово виготовлених кремній-хром-феросиліцієвих сплавів в основному відповідає цьому. Вуглець існує як фаза SiC, яка нерозчинна в рідкій фазі кремнію-хрому-феросиліцію.
